"Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею". В.Сосюра
Кажуть, гарних і успішних любити легше – байдуже, йдеться про людину чи про країну. Перед нинішніми дітьми Батьківщина постала не у найкращому вигляді: неспокій у суспільстві, економічна криза, війна – збройна та інформаційна. Як, попри все це, допомогти малечі наповнити серця любовʼю до країни, яку вони лише починають пізнавати?
Проблема національно – патріотичного виховання в загальному контексті соціального неспокою в Україні справді є нині однією з найгостріших. На відміну від соціальних мереж, де протистояння різних поглядів на зміст українського патріотизму сягнуло піку, в освітянському просторі цю тему, на жаль, намагаються обходити.
Страшні події, що відбуваються в країні вже понад три роки, торкнулися майже кожного, сколихнули і піднесли на небувалу висоту волонтерський рух, пробудили національно – патріотичні почуття мільйонів громадян, виявили здатність українців жертвувати власним життям заради свободи Батьківщини, її щасливого майбутнього. Водночас суперечливість поглядів, розбіжності у визначенні поняття «патріотизм», жорстке відстоювання окремими групами дорослого населення своєї позиції як єдино можливої засвідчують серйозні прогалини в системі національно – патріотичного виховання (адже чимало виявилося і таких, для кого поняття Батьківщина, Україна, українець так і не наповнилися особистісним смислом).
Усе це надзвичайно ускладнює реалізацію завдань патріотичного виховання, яке ризикує перетворитися на виголошення порожніх гасел, якщо не підкреслювати його відповідними емоційно забарвленими діями на благо країни. Причому діти й дорослі мають діяти спільно. І сподіватися на те, що патріотичні почуття в дітей та молоді сформуються самі собою, не варто – сьогодні ми пожинаємо плоди формального ставлення до цього питання впродовж останнього двадцяти річчя.
Моральна платформа формування патріотичних почуттів
У структурі патріотичного виховання невідʼємними є дві складові, причому одна створює платформу для іншої. Моральне виховання передбачає засвоєння дитиною загальнолюдських цінностей, моральних норм життя в суспільстві, формування позитивного ставлення до Людини (незалежно від її національності, кольору шкіри), націленості на добротворення не лише в межах своєї країни, а й у Світі загалом. Це закладає основу для національного виховання, що має на меті формування почуття любові до Батьківщини, ціннісного ставлення особистості до своєї землі, українського народу, його історії, культури, традицій.
Тож дитина має насамперед засвоїти ідеї цінності життя, поваги до творчої праці, неприйняття ненависті, знищення й руйнування як способів розвʼязання будь-яких суперечливих питань. Прийняття дитиною моральних законів життя не залишить лазівок для шовіністичних проявів, міжнаціональної ворожнечі та ненависті, внутрішньо-національних конфліктів.
Дана позиція щодо формування національно – патріотичних почуттів дітей дошкільного віку на міцній моральній основі збігається з позицією Світової організації виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (ОМЕР). Її члени, представники різних країн, визначають таку основу мирних відносин між людьми:
- Любов і повага до ближнього, щирість, співпереживання, привітність, розуміння, вміння допомагати тим, хто цього потребує;
- Дотримання прийнятих у суспільстві моральних норм, протидія злу без прояві агресії;
- Почуття солідарності та відповідальності стосовно інших.
Отже, всі ми (педагоги, батьки, соціальні інституції) маємо усвідомити: національно – патріотичне виховання не починається і не закінчується розфарбовуванням парканів і майданчиків у кольори національного прапора, дитячими ранками з віночками, вишиванками і шароварами. Існує тонка, інтимна особистісна грань між справді ціннісним ставленням дитини до довкілля, світу й людства загалом і псевдопатріотичними уявленнями, що їх подекуди демонструють дорослі (як-от прикрашання домашніх улюбленців символами України).
Найстрашнішим у сучасній ситуації тривалого воєнного конфлікту, що завдав країні й багатьом її громадянам стільки горя, є налаштування батьками своїх донечок і синочків на «войовничий патріотизм», переодягання їх у військовий однострій, формування мілітаристичної свідомості, що нібито виправдовується тезою «Дитина має знати про війну!».
Ще раз наголошую: першорядне значення для виховання національно-патріотичних почуттів у дошкільнят має приклад дорослих, оскільки діти значно раніше переймають певне емоційно позитивне ставлення до ідей та явищ дійсності, ніж починають засвоювати знання про них. Тож згадаємо слова Марії Терези, яка на запитання «Що треба робити, аби зберегти мир на Землі?» відповіла: «Просто йдіть додому і любіть тих, хто поруч».
